УКРАЇНА: Відмова від військової служби за переконаннями у воєнний час: брюссельська неурядова організація звертається до Конституційного Суду
«Права людини без кордонів»
Міжнародна правозахисна організація (Брюсель, Бельгия)
12 травня 2025 року
Виконувачу обов’язків
Голови Конституційного Суду України
Петришину Олександру Володимировичу
Шановний Олександре Володимировичу,
Міжнародна правозахисна організація «Права людини без кордонів», у співпраці з низкою європейських релігійних організацій, уважно стежить за перебігом розгляду справи за конституційною скаргою громадянина України Дмитра Зелінського. Зазначене питання має принципове значення для всіх відмовників за переконаннями совісті в Україні, особливо для тих, чиї релігійні погляди не дозволяють брати до рук зброю або виконувати іншу військову роботу.
Дмитро Зелінський був засуджений за статтею 336 Кримінального кодексу України до 3 років позбавлення волі за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Свою поведінку щодо неможливості проходження військової служби він обгрунтував релігійними переконаннями, оскільки понад 20 років належить до «християнської спільноти Церкви Адвентистів Сьомого Дня». Він заявляв про своє бажання проходити альтернативну невійськову службу, але таке право не було йому надане через відсутність відповідних правових норм щодо можливості направлення на альтернативну (невійськову) службу під час мобілізації на особливий період.
Дмитро Зелінський звернувся до Конституційного Суду України зі скаргою щодо перевірки на відповідність частині четвертій статті 35 Конституції України частини першої статті 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу». У своїй скарзі він зазначає, що «норма частини 4 статті 35 Конституції України стосується виконання військового обов’язку в цілому. Тобто альтернативна (невійськова) служба має запроваджуватись замість проходження всіх видів військової служби, а не лише строкової»; «однак положення Закону передбачають заміну альтернативною (невійськовою) службою лише строкової військової служби, якої не існує під час воєнного стану. Це повністю унеможливлює реалізацію конституційного права, що передбачене частиною 4 статті 35 Конституції України та є таким, що не відповідає Конституції».
Зелінський вказує, що «Конституція України гарантує звільнення громадян, які за своїми релігійними переконаннями не допускають користування зброєю від проходження військової служби за призовом. Також закону, яким би у відповідності до статті 64 Конституції України на час воєнного стану обмежувалися права громадян, передбачені статтею 35 Конституції України, прийнято не було». Таким чином, він вважає, що чинні положення Закону суперечать Основному Закону держави, а право на альтернативну (невійськову) службу повинно бути гарантованим у будь який час.
18 березня 2025 року Венеціанська комісія оприлюднила висновок, підготовлений на запит Конституційного Суду України. У цьому висновку Венеціанська комісія ретельного аналізує питання, що є предметом конституційного провадження за скаргою Дмитра Зелінського на предмет відповідності міжнародним стандартам з прав людини.
Венеціанська комісія чітко зазначила, що:
- Стаття 9 Європейської конвенції з прав людини та стаття 18 Міжнародного пакту про громадські і політичні права, що стосуються свободи думки, совісті тарелігії, гарантують право на відмову від військової служби за переконаннями;
- Згідно Європейської конвенції з прав людини, держави мають створити систему альтернативної служби, яка має бути відокремлена від військової системи, не мати карального характеру та залишатися в межах розумних часових обмежень. Доступ до альтернативної служби має бути недискримінаційним та підлягати справедливим та прозорим механізмам.
- Сама природа відмови від військової служби з мотивів переконань передбачає, що її не можна повністю виключити під час війни;
- Держава не може використовувати необхідність захисту національної безпеки як єдину підставу для обмеження здійснення права особи або групи осіб сповідувати свою релігію;
- Обмеження права на відмову від військової служби повинні бути чітко передбачені законом, переслідувати законну мету та бути суворо обмеженими тим, що є очевидно необхідним для досягнення поставленої законної мети, та пропорційними цій меті.
Комісія також наголошує, що «ні за яких обставин відмовник за переконаннями не може бути змушений носити або використовувати зброю, навіть із метою самозахисту».
Глибоке занепокоєння викликає той факт, що десятки вірян, які відмовилися від військової служби під час воєнного стану виключно з релігійних міркувань, нині відбувають покарання в місцях позбавлення волі. Щодо інших вірян, які відмовляються від мобілізації за релігійними переконаннями, здійснюється кримінальне переслідування за статтею 336 КК України. Вони не були забезпечені державою правом на альтернативну (невійськову) службу, гарантованим Конституцією України та міжнародними правозахисними стандартами. Це є серйозним порушенням прав людини, що потребує нагального конституційного реагування.
Зараз на Конституційний суд фактично покладене завдання щодо вирішення питання щодо забезпеченності надання вірянам України можливості користуватися їх конституційним правом та мати можливість виконувати свій обов’язок перед Україною замість відбування покарання у місцях позбавлення волі.
Нас вкрай тривожить, що розгляд справи Дмитра Зелінського досі не завершено, попри те що передбачений законом шестимісячний строк вже сплив. Ми закликаємо до прозорого, справедливого й своєчасного розгляду справи, що має життєво важливе значення для багатьох вірян в Україні, які прагнуть реалізовувати своє конституційне право згідно з переконаннями совісті.
З огляду на зазначене, просимо Вас надати інформацію щодо запланованої дати розгляду даної справи Конституційним Судом.
З повагою,
Голова
Міжнародна правозахисна організація
«Права людини без кордонів»
Вилли Фотре
